Вершы: Олександр Пономарьов. Чомусь так гірко плакала вона.

Вже серце виривалося з тенет
і прагнуло відчути подих волі
Знайти хвилинку радості у долі
Шукати між зірок і між планет,
Між зірок і між планет

Чомусь так гурко плакала вона
Ховаючи обличчя у долонях
І щось боліло в грудях і у скронях
І в душу не приходила весна

Чомусь так гірко плакала вона
І сльози витирала мов дитина
Покарана за провину
Покарана, залишена одна
Покарана, залишена одна

Чомусь так гурко плакала вона
Ховаючи обличчя у долонях
І щось боліло в грудях і у скронях
І в душу не приходила весна

Зруйнована всесильним почуттям
Та втомлена самотнім існуванням
Чи варто говорити про кохання
Тоді, коли прощаєшся з життям